Оля Цибульская и DZIDZIO снялись в страстном фотосете и рассказали об отношениях

Что на самом деле их связывает? Оля Цибульская и DZIDZIO украсили digital-обложку Viva.ua и рассказали о своих многолетних отношениях.

Их первый совместный трек вошел в топ-10 главных хитов десятилетия. Через три года после выхода песни «Чекаю.Цьом» Оля Цибульская и DZIDZIO вновь объединились для нового хита «Киця». Вероятно, намекая, что связывает их не только музыка.


— Вы познакомились в начале двухтысячных. Тогда не было Instagram и возможности шпионить в аккаунтах. Какое первое впечатление у вас сложилось друг о друге?

Міша: Я приїхав виступати на один з регіональних концертів на Західній Україні. Тоді таких було багато. Почув, що хтось дуже гарно співає. Вже потім зрозумів, що то ще школярка. Думаю, піду до батьків — зроблю комплімент доньці. Якось одразу ця думка виникла і не сумнівався ні секунди. Просто взяв і підійшов. Від батьків дізнався, що Оля збирається вступати на психологічний факультет, і сказав, що то буде гріх з таким голосом. На сцені майбутній артист, це очевидно. Потім я ще не раз то казав самій Олі, навіть дзвонив на домашній (сміється). То зараз дивно звучить, але мобільних тоді не було.

Оля: Є чоловіки-орли, а є чоловіки-овочі. Міша був коршуном (сміється). За ним бігали на концерті всі кури, а він гордо і з шаленою харизмою виносив талант на сцену. Талант мені і сподобався. Люблю все велике. А ще ці щирі дитячі блакитні очі, які пішли «по гриби» і пропали на 10 років. Я часто згадувала Мішу перед сном… Словами: «Щоб ти луснув». Можна було робити вигляд, що мені однаково. Але деякі люди все життя так живуть, обманюючи себе. А я так не вмію. Тому і повернувся в моє життя і луснув гучними хітами DZIDZIO на всю Україну.



— Оля, а что еще должен сделать мужчина, чтобы ты разозлилась не на шутку? Кроме как пропасть на 10 лет?

О.: Відкрию секрет. Злість жінки і чоловік рідко пов’язані між собою.

Для багатьох дівчат ПМС — це не період в місяці, а стиль життя. Мені скучно бути куркою, а розізлити мене по-справжньому — ще той челендж. Але скандальчики через дрібницю влаштовую періодично для смаку. Бо жити і не взривати йому мозок — це як готувати борщ і не солити.


— Миша, тогда, впервые увидев Олю, ты уже выступал под псевдонимом DZIDZIO?

М.: Ні, Михайло Хома. Мав гарний костюм, чохол для костюму і вказівний палець на правій руці довший, ніж всі, бо я на ньому носив той важезний чохол з парадним костюмом. Оля казала, що я був модний. Не знаю. Я думав, що модна вона.

— Оля, твои родители не приняли Мишу за потенциального жениха?

О.: Я з дивних жінок, які ніколи не хотіли заміж. Любов — так, дітей — так, кар’єру — так. А от сукню, 500 гостей і штамп в паспорті — ніколи. Тому Бог дав мені провести на сьогодні 704 весілля (сміється). А мама з татом не розглядали хлопців як наречених, бо знали — я захочу заміж хіба в років 30. Або коли Зібров збриє вуса.

— Вы вспоминали друг о друге на протяжении тех 10 лет?

М.: Згадували. Але без толку, бо зв’язку не було. Не було мобільних, де зберігаються всі контакти. Ми просто загубилися. В мене був старий блокнот, де я записував номери телефонів і хто який завдаток дав за концерт (300 гривень, 500 гривень — то здавалися космічні суми). Телефон я виграв вже пізніше, на конкурсі в піцерії у Львові, коли заспівав «Чорні брови, карі очі». Так от, блокнот той десь пропав, досі не знаю куди. А з ним і номер Олі. Спільних знайомих в нас не було.

О.: Не згадувала ні разу (сміється).

— Оля, этот судьбоносный эфир сохранился у М1?

О.: Так! Facebook нещодавно нагадав мені фото з того ефіру. У Міши на ньому ще приклеєна борода, а я щаслива і зла до біса одночасно.

М.: Я підняв бороду і сказав тихо: «Оля, то я».

— Помните, какой первый вопрос задали друг другу, встретившись вновь?

О.: Це було епічно. Зазвичай чоловіка з минулого зустрічаєш як, вибачте, чмо — в розтягнутих рейтузах біля лотка з яйцями. Він каже «привіт» з-під окулярів Gucci, а на тобі з кутюр тільки стрінги. Але янголи, вочевидь, бачили всі мої нерви і дали мені вихід королеви.

Я була при повному параді — з мейком та зачіскою від стилістів і в красивій сукні. І навіть груди, як модно в шоу-бізнесі, не пришила. В нього причеплена борода — в мене все своє!

— Как и кому из вас пришла мысль записать первый совместный трек «Чекаю.Цьом»?

О.: Після ефіру була найбільша музична премія в країні, яку я веду вже не один рік. І гурт DZIDZIO за всі свої хіти отримав тоді премію «Гурт року» якраз з моїх рук. Нас обох так накрило емоцією, що Міша поліз цілуватись прямо на сцені. Вночі я наспівала йому пісню в Viber. Зранку він подзвонив і сказав, що це хіт. Робимо!

М.: Я подумав, що пісня дуже гарна.


— Как считаете, кто в отношениях должен первым проявлять инициативу — мужчины или женщины?

М.: Я думаю, що чоловік. Він же завойовник по натурі. Але це не просто так: чоловік проявляє себе, коли жінка подала якісь сигнали, що може щось бути. Десь раз моргнула, а ти вже собі думай, що далі робити!

О.: Той, хто має план на свою любовну жертву і хоче його здійснити. Жінка — для провокацій, чоловік — для вчинків.

— Если вслушаться, то песня далеко не о дружбе. Это скорее тайное признание. Миша, как ты отреагировал на текст?

М.: Може, щось і було… (сміється)

— Вы ожидали, что у трека будет такой оглушительный успех? Как вы его объясняете?

О.: Люди вірять, коли правда. Коли на музику кладеш те, що пережив сам.

М.: Пісня вдалась, як мамин борщ, бо ми готували її з душею і цьомами для кожного, хто її почує. А ще вона нам самим дуже подобається.


— Какие еще премьеры последних лет вы считаете успешными? Фильмы, сериалы, телешоу — что зацепило?

О.: Є серіал, про який говорять всі телевізійники і подивились усі, крім мене — The Morning Show. Я не дивилась принципово, хоча колеги наді мною підтрунюють, що я динозавр. Просто не хочу відкривати свою Скриньку Пандори. Я прожила в таких ефірах 2 роки. Ви не уявляєте, яке це випробування для нервів і здоров’я. Прокидаючись щодня о 4 ранку, ти втрачаєш відчуття часу, ритму і цілі. Ти просто білка. Не повернусь ні за які мільйони. А щодо кіно... Хочу, щоб в Міши був Оскар.

М.: Дуже крута стрічка «Джокер»! Яскраво відображає і світ людини зсередини, і суспільства навколо неї. Я коли подивився, то думав собі: той чоловік хворий, якого грає Хоакін Фенікс, чи це суспільство хворе, яке над ним кепкує і знущається? Недавно ще відкрив для себе серіал «Фрейд» на Netflix. Дуже мене вразив, особливо кінцівка, всім раджу!


— Какое совместное выступление вы запомнили больше остальных?

М.: Мені дуже запам’ятався виступ на M1 Music Awards, де ми ставили номер на «Чекаю. Цьом» в індійському стилі. Нам з Олею і балету пошили незвичні і яскраві костюми, а в мене був головний убір з камінцями і різними блискучими штуками. Гарний, але дуже важкий на голові, і крім цього ще й танець був поставлений! Пам’ятаю, Оля на мене ображалася, чого я не танцюю так, як показує хореограф. У мене шия потім ще довго боліла від носіння тої штуки на голові.

О.: Міша запросив мене минулого року в свій Всеукраїнський тур. Перед цим я була в АТО з виступом для воєнних. Зранку чула вистріли, а ввечері гучні оплески глядачів, що прийшли до Дзі на концерт біля Федотової коси. Вночі ми купались в морі, у світлі місяця їли кукурудзу і думали, що життя дуже цінне і неповторне. А музика — велика сила, яка робить нас щасливими, бо ми можемо її ділити зі своїми глядачами.


— В этому году фраза «Всеукраинский тур» — это удар ниже пояса для артистов. Концерты, фестивали и мероприятия отменены во всем мире. Как украинский шоу-бизнесу выживает в таких условиях и как изменилась ваша жизнь?

О.: Український шоубіз виживає, а в психотерапевтів додалось роботи. Артисти дуже амбітні люди і дуже чутливі. Відмінені концерти головою сприймаєш як відкладену подію, а серцем — як фіаско в житті. Але я не не вмію (читати «я не хочу вміти») нічого іншого.

Це моє життя, і навіть голодна буду співати, інакше зраджу себе. Це страшніше за коронавірус і не лікується.

М.: Це дуже дивний час для нас усіх. Доводиться призвичаїтись до нинішніх реалій. Ми всі скучаємо за концертами, публікою, енергією, якою обмінюємося з живими людьми, а не через екран.

Цей час даний нам не просто так. Варто прислухатися до самого себе, подумати, що ти зробив не так, приділити увагу собі і близьким. Будуть інші часи, як раніше вже точно не буде. Дивний час нас не лякає!

— Оля, ни одно твое фото с сыном не обходится без комментариев по поводу схожести 5-летнего Нестора с DZIDZIO. Полгода назад ты даже просила поклонников и прессу больше не писать по этому поводу. Но Нестор начал активно давать интервью самостоятельно. Не переживаешь, что вскоре расскажет правду лично?

О.: Життя Нестора — його особиста власність. В своєму Instagram він говорить те, що хоче, а не те, що мама сказала. Хоча, дотримуючись правил безпеки, сторінку веду я. Правда — для нього звична штука і в нас вдома ніхто її не боїться.


— Сейчас в тренде семейные бизнес-империи. Если мама звезда, то звездами вынуждены быть и папа, и дети, и бабушка с дедушкой, и собаке отдельную страницу в Instagram заведем. Что вы думаете по этому поводу?

М.: Головне сильно не заморочуватися і щоб людям було цікаво, що там постять.

О.: Я довго говорила філософські трактати на цю тему, доки Нестор не попросив свій Instagram. Спочатку як «мать» була проти, але поговорила з ним і зрозуміла, що все свідомо, тому здалась. Він знає відповідь на запитання «Для чого?» і «Щоб що?». Діти і дітей люблять просто так. Це не просто — купати в любові, не вішаючи ярлик «моє». Син мій, а життя його. Чим скоріше батьки це приймають, тим простіше потім усім.

— В последнее время вас начали сравнивать с Потапом и Настей. Легкие песни, особенная любовь публики, слухи о романе. Как думаете, есть что-то общее?

О.: Хм-м… Хіба те, що я теж була колись товстушкою, як Настя, а тепер обидві взялись за спорт, тому стрункі, молоді, красиві, іспаномовні. Щоправда, я говорила іспанською в ефірах до того, як це стало українським мейнстрімом. А Потап і Міша? У Міши ширший діапазон.

М.: Я дуже поважаю Потапа як виконавця і як продюсера, і Настя теж талановита і симпатична. Ми спілкуємося, коли перетинаємося на концертах. Зі спільного в нас з ними — це любов до музики, творчості і бажання працювати, не покладаючи рук. А коли порівнюють — це не так вже й погано. Це значить, що роботу артистів помітно, і все, що вони створюють, гідне для того, щоб формувати здорову конкуренцію і давати різноманітний вибір людям.

— Как поняли, что второй совместной песне — быть?

О.: Дітей і пісні не можна запланувати. Вони приходять тоді, коли мають з’явитись в цьому світі. Киця «намуркалась» і ми її народили.

М.: Нову пісню знову ж таки написала Оля, в неї це дуже гарно виходить. А головне швидко і грайливо. Як тільки вона дала мені послухати демку «Киці», в якій десь приблизно вже пропонувала мені рядки «А отут ти співаєш», то я зрозумів, що будемо робити.

— Кто из вас двоих отвечает за трезвый разум, а кто за эмоции?

М.: По-різному. Людина на то і є жива, що десь можна сміятися, десь плакати. А іноді треба зібратися докупи і прийняти серйозне рішення.

О.: Залежить від ситуації. Не роздавайте один одному обов’язки. Дівчатам іноді хочеться відчути свої сталеві яйця, а хлопцям — поплакати як Скарлет О’Хара. В кожного має бути палітра емоцій, а не список обов’язків. Доки ти відчуваєш, ти живий.

Читайте также: Дзидзьо и Оля Цибульская стали родственниками

— Когда планируете раскрыть все карты о ваших реальных отношениях?

О.: Не граю в карти. Люблю шахи (сміється).

М.: А ми не приховуємо. Всі і так все давно знають. А кожен собі додумає, як кому більше подобається.

скачать dle 12.0