Що треба знати про запаморочення. Чому виникає, про що може свідчити, як лікувати

Якщо запаморочення виникає без видимої причини, це може бути симптомом якого-небудь захворювання. Як правило, воно супроводжується почуттям нестійкості, імітуючи мниме «падіння з висоти», а також почуттям порожнечі під ногами.

Під симптомом запаморочення варто розуміти порушення тимчасової взаємодії зорового й вестибулярного аналізаторів і глибокої чутливості, що забезпечують орієнтацію простору. Цей неприємний симптом зазвичай виникає при порушеннях трьох перерахованих вище систем.

Причини запаморочення

Причин, які викликають запаморочення, існує чимало. Запаморочення може виникнути в результаті поразки внутрішнього вуха або вестибулярного нерва. Таке запаморочення називається периферичним.



Причиною запаморочення також бувають захворювання головного мозку, і тоді говорять про центральне запаморочення. Установити причину запаморочення допомагають його симптоми й характер, а так само частота та тривалість нападів.

- Якщо, є будь-які виділення з вуха, зниження слуху, то це може говорити і про запалення внутрішнього вуха, при цьому може знадобитися консервативне лікування.

- Якщо запаморочення супроводжується шумом у вухах, нудотою, блювотою, зниженням слуху, імовірна наявність синдрому (хвороби) Мен’єра. Якщо розладу слухової функції немає, то, можливо, це прояв вестибулярного невриту. Для невриту характерний раптовий початок. Сильне запаморочення, постійна блювота, почуття обертання посилюються при спробі встати, при рухах голови. У більшості випадків ці симптоми поступово зникають протягом 2-3 днів захворювання; - після гострого періоду іноді зберігається ілюзія руху в процесі лінійних прискорень (таких, як у підйомниках або при гальмуванні в автомобілі).

- При раптовій однобічній глухоті, вушному шумі та блювоті у 50% пацієнтів діагностується перилімфатична фістула. В інших випадках фістула може проявлятися різного ступеня виразності запамороченням і розладами слуху (шум, дзенькіт у вухах, зниження слуху).

- При однобіч ному розладі слуху та запамороченні необхідно виключити пухлини головного мозку. Таке запаморочення починається поволі й нерідко супроводжується поступово наростаючими головними болями. Характерне посилення запаморочення при певних положеннях тіла.

- Для тимчасового порушення мозкового кровообігу та інсульту характерним є гострий початок, сполучення запаморочення з двоїнням, розладами чутливості, слабкістю в руках і ногах, порушенням координації рухів. Запаморочення, як правило, стійке та триває кілька діб.

- Якщо запаморочення супроводжується нестійкістю, відчуттям дезорієнтації в просторі, посилюється при рухах, особливо раптових, у шийному відділі хребта (згинання, розгинання, повороти убік), болем і обмеженням рухливості в шийному відділі хребта, то, швидше за все, запаморочення обумовлене захворюваннями шийного відділу хребта.

- Якщо запамороченню передувала травма голови або хребта, то причиною може бути хлистова травма або черепно-мозкова травма.

- Якщо запаморочення пов’язане зі зміною положення тіла в просторі, то, найбільш імовірно, це доброякісне позиційне запаморочення. Наявність цього захворювання підтверджується простим позиційним тестом.

- При базилярній мігрені запаморочення передує нападу головного болю, воно може тривати від декількох хвилин до однієї години та супроводжується шумом у вухах, нудотою, блювотою та іншими неврологічними симптомами.

- Якщо запаморочення проявляється під час польоту, подорожі по воді або в поїзді чи машині, то, швидше за все, це прояв транспортного заколисування.

Якщо ви приймаєте які-небудь антибіотики, то необхідно з’ясувати, чи не вони є причиною запаморочення. Якщо антибіотики викликають запаморочення потрібно припинити прийом або зменшити дозу препарату.

Лікування запаморочення

Лікування вестибулярних захворювань варіюється залежно від діагнозу. Не можна лікувати запаморочення, не визначивши причину запаморочення. Тільки після з’ясування причини здійснюється вибір стратегії лікування захворювання.

У легких випадках симптоми хвороби можуть зникнути самі собою, коли вестибулярний апарат або нервова система самі компенсують захворювання, або зникне провокуючий фактор.

У серйозних випадках лікування може включати застосування ліків, дієт, спеціальних фізичних вправ або, у важких випадках, хірургічне втручання.

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування показане при пухлинах головного мозку, якщо запаморочення обумовлене серйозною травмою голови. Оперативне лікування запаморочення є засобом глибокого резерву й застосовується у дуже малому відсотку випадків, коли симптоми настільки важкі, що є практично нестерпними, а ефект від інших видів лікування відсутній.

Вестибулярна адаптація

Мозок людини здатний до адаптації до патологічних імпульсів від вестибулярного апарата й відчуття запаморочення поступово притупляється та зникає. При цьому необхідно вести звичайний, наскільки це можливо, спосіб життя, з метою забезпечення нормального функціонування адаптаційних механізмів. Розроблені спеціальні комплекси вправ (вестибулярне тренування), які допомагають розвинути здатність контролювати запаморочення.

Лікарська терапія

Коли запаморочення є самоминаючим (наприклад, при доброякісному позиційному запамороченні), лікарська терапія може бути використана в перші дні для полегшення стану у найбільш важкій фазі нападу. Метою застосування лікарських препаратів при рецидивуючому запамороченні є ослаблення виразності симптомів, характерних для гострого нападу, і профілактичне лікування протягом тривалого часу.

Читайте також: Проблема століття: що треба знати про дисбактеріоз

Профілактика запаморочення

Методів профілактики запаморочення на сьогоднішній день немає. Насамперед тому, що профілактика запаморочення - це, насамперед, профілактика і/або лікування основного захворювання, що викликало запаморочення.скачать dle 12.0